8 Зустріч-рибалка
17-18 липня 2010 року
Місце проведення - с. Товпижин, база УТМР
Традиційно - ось і відбулась 8 Зустріч-рибалка.
Мабуть, ця Зустріч запам’ятається неймовірним клюванням, якого за життя ще не пригадую. Та і сама Зустріч проходить в одну мить. Пригадую слова із гарного фільму про те, що „тост на рыбалке должен быть коротким – как выстрел, как команда. Иначе времени на отдых (рыбалку) не останется”. Щось подібне і було. Зустріч пройшла на „одному диханні”. Не встиг оглянутись, як субота-неділя минула…
Попри спеку, попри непогану роботу на веслах, суботній вечір потратили на пошуки стайного окуня і таки віднайшли… Та все по порядку.
Отже, ще перед Фестом круто змінюються плани. Навіть доходило до того, що і сама поїздка на Зустріч могла бути зірвана. Але події розвивались таким чином, що мимоволі доводилось бути їх активним спостерігачем. Напарник по команді не встигає вернутись із Києва, транспорту не має. Доводиться багато речей не брати, в тому числі і по приманках, навіть банера не брав від єдиного Спонсора із Волинського краю – магазину „Рибач’ок” (м. Луцьк). На передодні домовляємось із хлопцями, що будемо вирушати маршруткою, а там вже як Бог дасть. Таки – Дав.
Сама поїздка видалась спекотною, дещо тісно, але приємною. Сходимо у Хріниках біля ГЕСу і дізнаємось, що на Фест вирушає Генадій своїм бусом, яким їхати далеко не мав у планах. Отже, маємо 1,5 год. часу. Короткий перекус і тягне зробити кілька закидів спіном. Пригадую, що на плитах можна непогано відловитись і вже за хвилину спін зібрано. На березі бачу доволі відпочиваючих, прорубую віднайти і своє місце „під сонцем”. Стаю. Знайома приманка, знайомі рухи приносять вже на перших проводках схід непоганого окуня. Згодом таких сходів бачу ще два і одне клювання. Такий перебіг цілком влаштовував. Далі дзвінок – Генадій уже близько зі своїм бусом.
Опісля – тривала весела поїздка місцевими краєвидами. На базі УТМР швидко розбираємось що до чого. Короткий перекус, купання – і „час виходити на воду”. По ходу приймаємо рішення із Геннадієм утворити спільну команду. Беремо човни і вирушаємо. Перші закиди вже робимо не допливаючи до самого русла. Перегниваюча трава, мертва риба по ходу навівають далеко не кращі думки про кльов. Вирушаємо на русло. Кілька закидів і кілька змін стоянок також нічого не приносять, однак час минає. Проходить добра година, а кльову навіть на бачили. Постійно змінюємо місця. По дорозі бачу знайомих хлопак від ФРСВО. Прокидуємо кілька місць у с. Шибин, а далі уходимо „на дальний кордон”, адже кльову так і не бачили.
Вечоріє. Ось він „дальний кордон” або „места обетованные”. Нарешті відчуваю перше клювання і перший схід „полосатого”. І так сходить три хвости. Та таки обловлюємось. Напарник ставить подібну приманку і в нього також є кльов. Знову стикуємось із хлопцями із ФРСВО. Бачу, що один із колег явно ловить міновчиками – результат помітний. Однак і в нас непогано. Клювання часті, окунь бере. Навіть беремо кілька непоганих хвостів, хоч і маємо ще сходи. Часу мало, а тому налягаємо на весла час від часу. Вечір приносить достатню кількість риби на Юшку, що не може не радувати.
Вже у темноті прибуваємо на базу.
Саме під’їжджають Сергій із Віктором. Робимо реєстрацію – маємо 11-12 команд або 22-25 чоловік. В принципі нормально. Далі лаштуємо обладунки, накриваємо стіл, а УХА по ходу затягує бенкет до ночі. Та час минає весело. Здається, відпочиваючим не зовсім пощастило, оскільки гомін рибалок був чутний далеко. Всього не опишу. Відзначу, що було доволі весело. Зі столу стали, мабуть, після 3 год. ночі.
А вже о 3-45 год. лунає будильник про „Час Х”. А далі словами класика – «Это надо было видеть!» Метушня, відпочиваючі саме мирно заснули, а тут тобі на – всі на воду, човни, шум, гомін. Дехто ще спить і йому важко встається, але вже є і такі, що відпливли. Нарешті і ми відпливаємо. У ранковому дозорі шукаємо дорогу до русла – знаходимо. Далі – по накатаному шляху пливемо на вчорашні місця. На воді тихо, гладь. А човнів вже доволі. Із знайомої стежини тих човнів прибуває і прибуває. Всі явно захтіли окуня. Робимо перші закиди і маю перші холості покльовки. Довго не засиджуємось, постійно змінюємо місце – обловлюємось. Вдало розпочинаємо із попера, хоч і вертушка приносить рибу, але куди меншу. Здається, найбільшого окуня ловлю вже третім чи четвертим – як вияснилось згодом, він тягне на 758 грам. На досягнутому не зупиняємось – змінюємо що раз місця. Не стидаємось, налягаємо на весла, відзначаємо перспективні місця, а далі – „просто триндец”. Окунь влітає із завидною швидкістю. Бачу знайомих хлопців, що полощуть воду поперами – явно вдається. Та варіант ловлі „один риб на десять закидів” явно не влаштовує. Шукаю щоразу кращу комбінацію, кращу приманку. Завітну приманку знаходжу – на 10 закидів виконуємо норматив – 9-10 риб. Але ж прогрес не стоїть на місці – пошуки, пошуки і ще раз пошуки. Доходимо до того, що на 20 закидів вже ловлю до 20 хвостів і на наступних 20 – ще зо 15-16 хвостів. По ходу помічаємо уважні погляди. Дехто умудряється вести вертушку подібною анімацією дуже схожу на твіч. Що ж, це цікаво спостерігати, але у цьому також є і свій прикол, адже дехто для себе відкриває нові „горизонти” у ловлі „полосатого”, які явно не вписуються у стандарти і класику, а окуня приносить із завидною швидкістю. Далі описувати події не має сенсу – усі нормативи побиті. В активі побувала і щучка, і краснопера, і верховодка, і бонусний окунь. Клювань, сходів – дуже багато. Ще багато дрібних хвостів просто відпустив.
Вже на базі, коли зважили улов – він потягнув на „семерочку” кг. Дещо символічно, адже у нас човен із номером 7. Та гадаю, що із уловом напарника мали біля „десяти”, а то і більше кг. У кількості не рахували – мабуть під сотню, а може і більше, хоч це вже не важливо. А ось фінальну частину змагання – у 10 риб програли конкурентам: Андрію та Миколі із Луцька. Навіть повторне „дежавю” із зважуванням 10 хвостів не врятувало – кажись, не дотягнули дещо більше як 100 гр. Ну що ж визнаємо переможців. Молодці хлопці однозначно. Було помітно, що старались, адже у суботній вечір їм не особо пощастило (здається, мали лише кілька хвостів).
А далі – церемонія визначення переможців за показником !0 найважчих риб від команди.
Поки не офіційно, можливо, і помиляюсь. Офіційні виставлять організатори. Отже.
5 командне місце – команда „Maximus”, м. Рівне.
Схоже, що ці хлопці вміють не лише ловити коропа, але й хижака. Молодці!
Изображение
4 командне місце – команда „Стартер”, м. Рівне (Форманюк В., Кощук С.)
Изображение
3 командне місце – команда „Хижаки”, м. Рівне (Бойко Р., Марчук А.)
Изображение
2 командне місце – команда „Волинь”, м. Луцьк (Касперський Г., Віжанський В.)
Изображение
1 командне місце – команда „Джексон”, м. Луцьк (Болтков М., Семенюк А.)
Изображение
Із номінаціями дещо нецікаво вийшло – більшість забрав собі. Ось такий нескромний:
- за „найбільшого окуня”
- за „несподіваний улов” у вигляді непоганої краснопери
- за „найкращого куховара”
Була несподівана і досить „мотивована” номінація – „без улову” (не пам’ятаю прізвища переможця). Був такий учасник, за що і отримав 100 грн. у якості поповнення мобільного телефону. Отже, можна нічого не піймати, однак отримати достойний приз.
Номінацію за „найбільшу щуку” вручили М. Болткову, оскільки у Миколи другий найбільший риб, хоч і окунь.
Слова подяки, вдячності зичу:
- усім учасникам 8 Зустрічі-рибалки. Ребята, Ви усі молодці! Попри спеку, клопоти та майже „невідкладні” справи, не дуже гарну дорогу тощо, знайшли час і бажання приїхати і внести свій вклад у розвиток риболовної справи. Це заслуговує на Повагу
- організаторам 8 Зустрічі-рибалки – Кості та Толіку (організаційні моменти, котел, ваги, дипломи тощо). Хоч і сутужно відбувалась реєстрація на даний Фест, однак рибалка вдалась, як і поміченим був Ваш вклад. Сьогодні це було очевидним. Якщо скласти загальний улов рибалок – він сягатиме, мабуть, біля 40 кг. Та і погляди відпочиваючих були недаремні – такий улов у таку спеку. У цьому є також Ваша, хлопці, заслуга. Ви молодці! Окрема подяка Кості за морозиво – дуже смачно! І також Подяка Толіку за саморобний воб
- базі УТМР – за радужний прийом, збережене місце, природу у гарному куточку нашої рідної землі
- офіційним спонсорам 8 Зустрічі-рибалки: магазину „Альбатрос” (м. Рівне), м. Рибач’ок (м. Луцьк), Костіку у якості „ящика морозива за 1 місце”, невідомому Спонсору – за 100 грн. на поповнення мобільного телефону і Толіку за саморобний вобчик (за 2 місце)
- Сергію Кощуку за надану організаційну допомогу в реєстрації учасників Фестивалю та активну підтримку 8 Зустрічі-рибалки
- усім учасникам, що допомогли із транспортом та транспортуванням наших колег-учасників, Ухою, а також привезеними овочами тощо
До нових Зустрічей!
